[b][color="#110857"]Світить місяць, як жовтий ліхтар,
Засинає земля, засинає…
А мені не до сну, бо пожар
Бідне серце моє розтинає.
Як дитина ворушиться біль,
Та не плачу вже більше, стомилась,
Шлях Чумацький, розсипана сіль -
Осторога на долі немилість.
Світлий місяцю! Серце пече,
Переповнилось все гіркотою,
І не бачу я жодне плече
До якого схилюсь головою.
Де ти, смутная доле моя?
Одягнусь я в далеку дорогу,
І на пошуки вирушу я,
Як знайду, помолюсь тоді Богу…
Не знайду ж…все одно помолюся,
Гіркоти вип’ю чашу до дна,
І на зірку-полин обернуся,
Тай не буду вже більше одна.[/color].[/b]
1994
[/color]
картинка із інтернета
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417746
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)