Я душею зринаю в політ,
Поміж хмари шугаю нестримна.
Розбиваю міцний моноліт,
Перед серцем розкрита повинна.
В ньому кужіль плете буйно-цвіт
Та до тебе снує він стежину.
В тіло вп’явся корал-неофіт,
З самоцвіту зшива одежну.
Ти прийми нас такими, як є,
Ми ж все разом - одне - неподільне.
Розум зважити може всує
Та кохання моє - божевільне.
11.04.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417666
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2013
автор: Валентина Ланевич