Якщо серце мовчить, кам'яне
І не схильне воно до любові,
Ти тоді не випитуй мене
Про стривожені сни світанкові.
Повза чутка, слизька, як вужак,
І - холодна, до сьомого поту.
Ми з тобою тоді на ножах
І верземо всіляку гидоту.
Наче й справді - холодні й чужі,
І усе в нас хороше позаду.
І любов запеклась від іржі,
Бо чутки нашептали про зраду.
Я б не слухав чужих теревень,
Я б своєму лиш серцю повірив,
Якби ти у призначений день
Мою віру любов'ю зігріла.
То байдуже, що пізня весна,
Гірш, як осінь засріблиться рання.
Краще ківш покаяння - до дна,
Ніж під корінь - розквітле кохання.
Нас докупи не випадок звів,
То вже доля так стежку проклала,
Щоб із тисяч незайманих слів,
Ти мені "я люблю" прошептала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417655
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2013
автор: Дощ