Обрії сонця вже погасли давно.
Твої почуття, як холодне вино.
Терпкими словами розливались в бокалі
Краплини твоєї озимої крові.
Байдужістю пахли квітки на вікні,
Вся причина невірності у тобі.
Мене огортає безвихідь надії,
А ти повертаєш назад у мої мрії.
Кохання так швидко, як вітер в степу.
Ти покличеш мене, а я не прийду,
Бо набридне чекати твого вороття
І тоді я буду уже не одна.
Смаком гіркого полину від тебе піду
І більше ти не побачиш мою сльозу,
Адже тінь розіллється вітрами в імлі
Й опиниться у солоній воді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417605
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2013
автор: Вероніка Стрельченко