До нас написано вже про кохання,
Про поцілунки і про перший секс,
І про дурні невпевнені вагання –
Малих сердець нестриманий рефлекс.
Це навіть смішно – скільки фальші
Лунало про «закоханих» навік,
Які в ілюзіях, і руки в пальці,
На ліжку просувалися убік.
Які клялися, що до смерті разом,
І що нікого більше їм не тре-.
А зараз від найменшої образи
Було навік, а стало вже старе.
Мої тім оплески, хто був відвертим
Та відмовляв у непотрібній грі.
І у своєї був четвертим,
Ніж першим непотрібної собі.
Стелю до ніг лавину квітів,
Тим, що не знали наших «ласк».
Ви – найпотрібніші у світі,
Та створені, звичайно, не для нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417453
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2013
автор: Juravel