Я вже знаю, що може початись -
Ніжні пестощі перщі
І пустощі опівночі.
І у котре я буду кохатись,
Знов почну поринати у очі дівочі.
І цинізм проковтну,
Запиваючи запахом тіла,
Може лід розтоплю,
Ти ж так довго цього хотіла.
У тепло загорну,
Напою тебе хмелем спітнілим,
Їсти будемо каву саму,
Цього досить, лиш пристрасть, лиш тіло.
Та зірки і у небі і в снах,
Ти триматимеш міцно за руку,
Потім з"явиться сум у очах,
Я вже знаю на п"ять цю науку.
Потім гірко у роті стане від втрати
Я страджатиму менше, ти дужче.
Так багато б я міг тобі дати,
Та й розплата тебе не замучить.
Ти б забула родину, його і дітей,
За коханням вже варта повзти би,
Та нажаль я не той Прометей,
Тому просто проходжу повз тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417451
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2013
автор: Latur