Ти ж міг пройти повз (верлібр)


Була  раніш  дорога  недалека,
в  минулому,  де  все  вже  мохом  поросло,
де  подарував  тобі  квіти,
і  маленький  поцілунок  заховався  в  пелюстках  тюльпанів.
-  Ти  ж  міг  нічого  не  помітити.

Був  колись  ніж,  який  намалював  червону  лінію,
ніби  ручка  вчителя,  що  виправляє  похибки.
Але  мою  помилку  не  перепишеш.
Досі  живеш  спогадами?  Краще  вже  так,  ніж...
-  Ти  ж  міг  пройти  повз.

Була  і  дівчинка,  і  зграя  недонасильників,
які  тягнули  беззахисне  створіння  кудись...
Герої  довго  не  живуть.  
-  Але  важлива  не  кількість  років,  а  якість!
-  Але  чому  саме  ти?!!

Самотні  краплі  дощу  на  щоках.
-  Як  ти  там,  без  мене?  Досі  одна?
Осіння  тиша  самотнього  кладовища.
Руді  листки  летять:  Не  треба  крил!!!  І  сліз.

Розглядаєш  невдалу  фотку  на  камені,
за  огорожею  квіток-  вічних,  як  кохання.
Там  я.
-  А  ти  також  могла  пройти  повз...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417393
Рубрика: Верлібр
дата надходження 10.04.2013
автор: fire_maroder