я не вміщуюсь в обриси твоєї весни
мій талан надто мокрий аби бути правдою
знаком оклику в пісняра миготить
шоста нота ренесансу мільярдного
колисалися смутки у зморшках сну
вишивалось тепло на скроневій частині
і зів'ялі склади порозкиданих слів
передались сузір’ям твоєї дитини
і мовчить в висоті переливами ангел
підфарбовує очі настирлива даль
десь у студні грудей вмивається травень
поділившись на схили покошених трав
я зриваю вуаль у потрісканих вікон
полинами стрічаю втомлений грім
а в мені досі маки червоніють навиворіт
і крихкі блискавиці проходять в мені
хіба із шкірою позривати світанки
що сльозяться в старому кіно
знаєш
вітер не вміє брехати
лиш мовчить десь нерівним хребтом
у спині пролитого часу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417254
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2013
автор: Нова Планета