Кульчики у ніс та брови учепила Зіна,
Зачіска модняча - «Стріха». Ну, як в арлекіна.
Довгі нігті, як у курки, бо накладні носить,
Золоті каблучки й ланці – важкуваті досить.
В кожнім вусі дірок десять, а в них діаманти,
Можна йти на цей кастинг «Шукаємо таланти».
Макіяж, немов до бою… в салоні, до речі,
А в солярії, на темно, геть спалила плечі.
Приїхала до села, щоб бабці показати...
Бабця, мало що не вмерла, а рідня - тікати…
- Звідки, Зінко, ти взялася? - пита тихо дідо,
Може з тої «тарілочки», що моргала блідо?
Де, ти, знайшла таку моду?… Не дивися скоса…
Думав свиням, лиш чіпляють кульчики до носа,
А пазурі... як в індички, що порвала грядку,
Давай, скидай свої шмотки, усі по порядку.
Знімай все зайве, Зіно, щоб не сміялись з тебе.
І гарно причешися, в люстерко глянь на себе.
Красива й молоденька, красота природна є,
А все модне розуму і краси не придає.
Не хочемо, щоб жила в нас, - іншопланетянка.
А, потрібна нам онучка – шляхетна панянка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417172
Рубрика: Гумореска
дата надходження 09.04.2013
автор: Алла Баранкевич