Як не судилось – не покохаєш
Як не твоє – не доженеш.
Бути самотньою швидко звикаєш.
І забувати звикаєш теж.
Та я не забула жодної миті
Зорі, кохання, тижні без сна.
Ще не просохли сльози пролиті,
Хоч це не перша самотня весна.
Що залишалось? Лише відпустити.
Не озираючись далі іти.
Я не змогла тебе розлюбити
Я не змогла… Прости.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417150
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: Валерія Донецька