Так буває, хоч руки білі, та чорніша за ніч душа,
Певна річ: у гадючій плоті – вдосконалене гадюча,
Злорадіє: «не ликом шитий», бо на троні – то вже король,
Хоч дволика у нього пика і фальшиву він грає роль.
Товстошкіре нутро, як диня, і без болю йому простіш,
За монету він зрадить брата, та і душу продасть за гріш.
І написані ним закони обіймають гріховну суть,
І його мільйонні клони, наче тіні, за ним повзуть.
Не питаючи волю Божу, топче злобно чужі сліди
І запитує час крізь зуби: «Як нам далі? Тепер куди?!»
Тож яких ти батьків дитина і нащадок племен чиїх,
Що ідеш за гріхом Пилата, учиняючи власний гріх?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417117
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: Леся Shmigelska