Одного дня у тихім полі
Перебуваючи на волі
Настрій прилетів мені
І я відчув, немов у сні
Злітаю духом над землею –
Цією чорною ріллею
Лечу, лечу немов той сокіл
І ще б отак багато років
Радів би сонечку і небу
Свободі мислі, ну а ще би
Не знав би горя і печалі
Не думав – як от жити далі
Хотів – летів, а ні – то спав
Від суєти би утікав
На людей згори дивився:
Оцей от плакав, а той злився.
А я би тільки посміхавсь
Ну нащо світ отой ми здавсь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416974
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: Володимир Піняжко