в нас різний рівень крилатостей
а січень завжди однаковий
проживи мої рухи десь у криках зраненої птахи
холодною видалась ніч на окрайці вікна
пригублена
розриває зап'ястя спалах чиєїсь зірки
перебуть мене
мільярди людей що падають крихтами хлібними
самотньо ростуть верболозами і кораблями
я досі босоніж по веснах розмитих бігаю
залиш мене десь бруньковими шрамами
синтагмами креслиться інтерпретована милість
виношую комплекс вивчення дальностей
проколюють зими свою забобонну задимленість
вертай себе
і хай пробігають мінливості візій міста
бинтуючи сповідь твою чорнильними дірами
людині завжди потрібен прихисток
людина завжди чекає дива
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416747
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2013
автор: Нова Планета