Смерть. Страх. Біль. І сльози.
Не хочеться про це писати.
Забути важко. Жити страшно
Чому так рано помирати?
Не долюбивши, не доживши,
Кудись іти, кудись втікати,
Не доказавши, не простивши,
Чомусь прощатись, чогось не знати.
Колись, напевне, всі там будем,
Але не рано ж так, не треба!
В дитинстві хочуть всі літати,
Ще за життя спішим на небо.
Спішим пожити, дотягнутись
До мрій, що так і не здійснились.
Хто вибирає за нас долю,
Коли говорять: «так судилось»?
Хто вибирає скільки ниті
Ще міряти життя, порватись?
Коли час сонцеві вже гаснуть,
Коли людині слід прощатись?
Хто зна коли і скільки
Нам справ дозволено ще встигнуть.
Чи молодість мине, чи рано…
Чому щасливі часто гинуть?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416708
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2013
автор: Таня Красельникова