Ця тиша з розуму мене звела,
Кругом нависли глухі стіни,
Чи сам чи доля завела,
До тої дивної картини.
Сижу один неначе вовк,
Під покривалом ночі,
Шум вулиці давно замовк,
І не зімкнути очі.
В голові тільки думки,
І знову місяць сам гуляє,
А на пепері лиш рядки,
Яким уже й кінця немає.
А за вікном проспект пустий,
Тут зранку буде знову шумно,
Туман під ранок знов густий,
В природі все іде розумно.
Маршрутка перша пролетить,
Від сонця горизонт палає,
Хтось бігає, хтось ще спить,
І ранок цей не помічає.
Так хочеться забути все. Кудись піти,
Поїхати, взлетіти махом,
Але від себе не втекти,
Не полетіти вільним птахом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416612
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2013
автор: ApostoL_2125