Скрізь біль,скрізь сміх,скрізь поцілунки долі,
Скрізь ті випробування,що в житті.
Сховала я в долоні гарні зорі,
Щоби подарувать лише тобі.
А ти сказав,що хочеш лиш перлини,
Що найдорожчі,щоби ти продав.
Дістала з моря.І ти три хвилини
Так дивно ті перлини розглядав.
І я пішла,і викинула зорі.
Я кинула іх в полум'я.Горять.
Подякувала я за тебе долі,
І щастячко пішла тобі шукать.
Щоби навчивсь ти крихти цінувати,
Що падають,коли розріжуть хліб.
І навіть потім іх поцілувати.
Бабуся вчила-це великий гріх,
Як хліб впаде,як впадуть навіть крихти.
То іх потрібно завжди піднімать.
І щастячко тоді до тебе прийде,
Як не перлини будеш ти шукать.
А будеш цінувати людську душу,
Подякуєш за все.І Бог простить.
А я любити всіх на світі мушу.
І щастячко тобі завжди просить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416579
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Відочка Вансель