Причали твої
серед порту померлого міста,
де мокрі асфальти
з утроби морських кораблів
облізли
і мерзнуть.
Так треба, щоб пахло людьми.
І тільки човни -
закляклі між ставнями в’язні -
в тобі передчасно
назустріч виходять з тюрми…
І снюсь тобі босою -
в чорній сукенці навиворіт
притулками вкритою,
вепрами загнана в крах…
Так мешкають
біженці,
прокляті і проклятущі ,
мов світлом тутешнім налякані
звірі в клітках.
Цих стесаних якорів
тріщини сходжують тишами,
облиш мене,
виждали
повені, аби втекти.
І сотні, як ти,
на волю відпущених велетнів -
морем обведені -
топчуть змокрілі порти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416571
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Іванна Шкромида