Навіщо знов замкнулась в ванній
Й перекрутила мідний кран?
Вода ривками так обманно,
Ховає шум прибитих ран.
Перед тобою ніжна й тиха
В якої страх стоїть в очах,
В якої море свого лиха,
Яка нещасна й в своїх снах.
А все для чого?? Так комфортно…
Доречно плакати в цей час,
Доречно битись серед ночі,
Здирати пальцями весь страх.
Та ти ж нічого не боїшся,
Тобі немає що втрачать.
І ти сама ,ти не навмисне
Заснула в ванній у той час…
Пішла під воду, ти ж хотіла
Тонути у коханні й снах
Зате ти все цілком збагнула
З застиглим болем у очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416536
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Німий Колір