На килим прирічкових трав
у світлі полум"яного закату
я йшов. А вдалині селянські хати
ще теплий вітер колисав.
Я музику Дністрових хвиль
хотів на нашу мову перекласти,
його липневі прибережні ласки,
його весняний буревій.
Під берегом стрімкий човен,
ланцом прикутий, заздрить бистрим водам.
Пастух корів переганяє бродом,
а над Дністром згасає день.
Що він шукає у світах?
Нестримно суне водяна лавина.
Співає про забуте, старовинне
біля зорі вечірній птах.
Вже задрімали береги
в тисячолітніх спогадів полоні.
Храп вузькоглазого чужинця коней -
Данила - князя ворогів...
Чи пісню юного стрільця
в прощальний вечір перд першим боєм.
Дівочі коси пестив він рукою
і повернутись обіцяв.
Вже місяць мовчазний цвіте,
стихає між дерев пташиний гомін.
Вітри десь загубились в полі,
лиш чути, як шумить Дністер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416487
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Славомир