У ніч,коли давно всі спали,
Коли мінявся Місяць з Молодим,
Коли всі зорі вміло, небеса ховали
Коли вода із берегом на ти,..
Мені нашіптував хтось тихо
"Не спи,не спи, не спи"!!!!...
І обійняли довгі руки плечі,
Якимось сріблом із гори,
Все відчував мій мозок сірий
Не було внутрішньої боротьби.
А щось уперто дратувало
І серце билось поза ритм,
Метафор не було і рими десь втікали
І строфи чорно-білими були...
Я фальші всі слова стирала,
Здається терла, все до дир
Брехню пером я розтинала,
Палітри фарб хотіла попросить.
О,Ти Художник,з пензлем вічним
Додай яскравості мені до блиску,
В усі чуття предвічні!!!!!!!!!!!!!
З поклоном я до тебе нині,
Змалюй хитну природу, у красу Весни
Буденність сіру,розфарбуй ймовірно
У кольорову гаму із семи.
Дальтоник...чи не найщаслИвійший,
Він непрофан у кольорах?!
Не розрізнить, палітру зафарбовану життям!....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416339
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Плискас Нина