Яка імла! Куди, скажи, йти далі?
Гризу думок засохлий чорний корж,
А вслід – пітьма, як генуезький дож –
Одвічна алегорія печалі.
А далі що? Скажи, що буде далі?
Сьогодні я – не я, немов так треба,
Сприймаю світ, як зомбі, як амеба,
Плетуться дні, як вівці в пасторалі.
А далі що? А далі… Треба жити!
Зітру з душі образ гіркий плювок.
Хоч креше злоба кованим копитом
Об день холодний, що від сліз промок.
…Так пахне чаєм з липи на вокзалі,
Беру квиток лише в один кінець.
У день новий мандрую навпростець,
Позаду залишаючи печалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416257
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: Леся Shmigelska