(ПІД ВПЛИВОМ МОЄЇ ВЛАСНОЇ КАРТИНИ: «ХУДОЖНИК І ДІВЧИНА»)
Я намалюю захід блиску сонця,
Щоб променем яскраво-золотим
Це сяйво на папері простяглося
Крізь синьо-пурпурові кольори.
Я намалюю вогняні дерева,
Березу, в сонці скупану, і клен,
На тліючому полиску крайнеба
Горітимуть, охоплені вогнем.
Я намалюю двох – вона й художник,
Він кисть в руках триматиме й мольберт.
Вона буде на Осінь юну схожа:
Задумана й волосся теж руде.
Я намалюю поруч їх фігури,
Щоб він портрет наніс на полотно,
Він точно передасть її зажуру,
І постать, і осіннє пишне тло.
Я намалюю пару цю красиву,
Щоб бачити навчань своїх плоди,
Щоб друзі всі казали: «Яке диво!»;
Щоб «Це шедевр!» сказав би мені ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416244
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: Анастасія Калатур