НАВІДУЙТЕ ЖИВИХ…

Прибралися    й  з-за  тину  виглядають
Нас  пишні  мальви  і  біленька  хата.
За  справами    ми  часто  забуваєм
Про  найрідніших  в  світі  -  маму  й  тата…

Батьки  ж  чекають:  може,  ще  подзвонять,  
 Зберуться  якось  за  одним  столом,  
 І  гамором  дитячим  дім  наповнять,  
Родинну    пісню  заведуть  гуртом...

Не  чуть…  І  раптом,  наче  грім:  не  стало...
А  плівку  вже  не  відмотать  назад.
"Куди  ж  ви,  тату?  Зачекайте,  мамо..."
Мовчать  рідненькі...  Тоскно  так  мовчать...

"А  я  б  вам,  рідні,    борщику  зварила,  
І  пиріжечків  добрих  напекла  б,  
І  все  б  прибрала,  постіль  постелила  б..."-  
Лиш  в  хаті  зойкне  пусткою  луна...

Бо  з  того  світу  вже  не  повертають...
Бентежить  душу    про  матусю  пісня...
Навідуйте  живих,    що  так  чекають...
Щоб  з  мертвими  не  гомоніть  опісля...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416038
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: Лариса Журенкова