У цій квартирі, як в труні,
Лежу й пишу похмурі вірші.
Мої страхи такі міцні,
Що моторошно вже від тиші.
Самій за свої рими тошно,
Вони прості, сумні й смішні.
І показати їх не можна,
Їх обглузують люди злі.
Життя уламками штрикає,
Мабуть на вірний шлях штовха,
А я ще й досі тут блукаю,
В квадратних метрах, як блоха.
По стінках сльозяні розводи,
В шпаклівку, що всмоктались вже.
Й від суму шлунок трохи зводить,
Але це все страхи лише.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415998
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: Ая