крізь безодню прорісся дном
тим плющем, знаєш, що обгортається на стінах львівських будинків
часто споживаючи високі вікна натще, вибоїни ховаючи
зникаючи на світанку в променях мокрого сходу
і на сходах відбиваючись мохом – відбиваючись слідом
примар тих старезних будівель львівських і левів їхніх
став останнім у всіх безкінечностях
як в пахучих преранніх кав ́ярнях останніє темінь
впускаючи в себе відблиск оранжево-свіжий
вслухаючись в сповнене сенсом безглуздя трамваїв
що скрегочуть легенди по темній бруківці чарівного міста.
звісно, мій сон проковтне найміцніша сьогоднішня кава
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415955
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: kappa