за твором
Л Мартовича
Відкопали історики книжку,
Древніх римлян загублений твір,
Про звичаї країв напівдиких,
Де існує небачений звір.
На людину він з вигляду схожий,
Та чомусь, мужиком, його звуть,
І працює від ранку до ночі,
Рабська праця його видно суть.
Він здобутки дарує людині,
За зелені смішні папірці,
Проживає в убогій хатині,
Що мокріє у сильні дощі.
Залишає для себе лиш крихти,
Все що виростить людям віддасть,
Що придумали способи хитрі,
Приховати злодійську напасть.
Перший спосіб назвали – оброком,
Видно шкура товста в мужика,
Бо здирає податки нівроку,
І з’їдає провладна рука.
Другий спосіб назвали - торгівля ,
Продають непотрібні цяцьки,
І ще більше дурманного зілля,
Замість хліба беруть мужики.
Третій спосіб назвали – культура,
Низькопробне дурманить кіно,
П’є мужик політичну мікстуру,
Й міцно спить затуманеним сном.
Вояки з мужиків заповзяті,
Навіть криком навіюють жах,
І у січі, кривавій,затятій,
Бережуть лиш людину і стяг.
Я не знаю чи правда чи брешуть,
Що мужик не людина а звір,
Покоління майбутні нарешті,
Розберуть по рядочкам той твір.
Та напевно мужик не людина,
Чорний злидар та пан не брати,
Він лише працьовита скотина,
Щоби панство не знало біди.
Тай людині з людини знущатись,
Не дозволила б віра батьків,
Тай людина принизливу напасть,
Не терпіла б десятки віків.
Тільки все ж якщо правду говорять,
І мужик це людина,тоді,
Познімати з очей треба шори,
Й засудити панів на суді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415944
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.04.2013
автор: Федик Юрій Михайлович