В житті приходить час, коли тобі все набридає
- робота, коли тебе ставлять в позу
(хоча й в цьому знахотиш задоволення),
- і твій маленький бізнес, гроші, мудрість,
- чоловік, який тягне сіру буденніть, який не звертає увагу
- і діти, які стали дорослими і впали стиглими плодами на землю
яку ти розпушив терпінням, зросив потом,
зробив придатною для їх( дітей ) проростання.
Обертаєшся назад і застигаєш від думки, що ти в цьому світі
нікому вже не потрібний, ні панам, бо ми в них ніхто,
ні чоловіку, бо ти просто Є,
ні дітям, бо вони в'язуть вже свої сім'ї,
ні ти сама собі.
Ти одинока зробилась , нічия.
І розбиває тебе параліч думок від того, що, ВСЕ,
твоя місія закінчилася , і тобі моторошно , хочеться напитись, забутись, вмети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415702
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: temapk