Відкрита на північ, сьогодні вже хочу
А вчора була напівкроку до ні
Життя нас по нитці невпинно торочить
І гасить у поглядах вірні вогні
Уява малює собі аквареллю
Й що їй до серця розбитого в друзки
Ти десь біля мене, нехай лиш на стелях
Зриваєш останній гуздик із блузки
Малюєш словами, як ніхто не вміє
Ти десь у книжках, я як завжди на склі
Життя нас торочить, а ми лиш радієм
Сплітаємось в спільні навічно вогні
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415409
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2013
автор: Марамі