огидні сірі хмари затулили небеса
туман і морок землю огорнули
і несподівано поділася кудись земна краса
а думи всі мов тіні промайнули
нащо ж томлю у вічнім пошуку свій дух
блукаю привидом у темнім лісі
молюсь, тільки б надії вогник не потух
і сил я зміг знайти у новій втісі
мій розум компасом служив мені
а почуття вітрило роздували
а я все видивлявсь чогось в далечені
багато тих хто істину шукали...
людських переживань стихія
не дозволяє дух перевести
одна за одною морськая хвиля
розгойдує човна в боки
в насущних втіхах втратив радість
що швидкоплинні наче світло дня
хоч проявив у пошуках я вправність
та що мені, коли пропала жага до життя?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415406
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2013
автор: Cave!