Я шукала у світі правди,
І при цьому любила брехню,
Відпустивши власну ненависть,
Закохалася у чужу,
Сміх породжував жаль до себе,
Ухмелявся черствим єством
Говорив: « Я є те що треба,
Я врятую тут нас обох»,
Дощ продовжував лити воду,
Проникати в чужі серця,
Залишати приємний спогад,
Не впливаючи на буття,
Вмів зараза бути приємним,
Охолоджувати вогонь,
Підігріти чиюсь непевність,
І розбавати кольором,
Уповільнювати події,
Самакувати отрути час,
Я до нього дійсно не вміла,
Була бідна без тих порад,
А тепер, вони не потрібні,
Бо на вартість є головна,
Я не каюсь в гріхах, не вмію,
Залишаю тобі цей страх,
Забагато…. точно не буде,
Справишся, ти для цього тут,
Позмиваєш з очей багнюку,
І відчепиш примарний блуд…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415251
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2013
автор: Кіра Рубінова