Мати піднялася з ранку
Доня ще спала тоді,
Мати над нею ридала,
Чом же ми доню самі.
Довго над донею мати
Сльози лила проливала,
Раптом до матері доня ,
Тихо і ніжно сказала:
Мамо моя ти не плач
Я , ж бо тобі помагаю,
Якось без тата , у двох
Виживем , мамо , я ,знаю.
Він же не думав про нас ,
Бачиш пішов не поглянув,
Мамо , з тобою у двох ,
Теж заживем не погано.
Роки так скоро спливали,
Немов у річці вода,
Ох скільки горя зазнали-
Доня і мати ота.
Роки оті пролетіли-
Доня вже заміж пішла,
Мати стара посивіла,
Хоче вмирати вона.
Доню ,мені ти,скажи ,
Чи було в двох нам погано ?
От тільки жалко тебе,
Горя зазнала ти рано .
Мамо , моя дорога
Горе уже пролетіло,
Чом же ти , мамо ,моя
Все - це згадать захотіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415085
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Іван Мотрюк