1
Кого у думках тримаєш,
Образ того сам й плекаєш.
Якщо думаєш про Бога,
Маєш його образ строгий.
Та згідно «Старого Завіту»
Він не дав Свого Портрета.
Вічний Сам, вічне творив,
Сущих п’ять Епох вчинив.
Перша – Ангели величні,
Друга – Привиди екзотичні,
Третя – Лемурійці триокі,
Четверта – Атланти високі,
П’ятою пішли Арійці,
Котрим ми вже очевидці.
Далі в Бога пішли Ери
Для Пророків – піонерів.
В образі Ісуса Христа
Настала Ера золота.
Як Арієць вже злюднів,
Бог дав відлік із віків.
Пішли релігії, стали держави
В діяннях Апостолів й Божої слави.
Коли ж ми з вами зажили,
То вже й свій відлік почали!
2
Бог Портрет не залишив,
Малювати Себе заборонив.
(Щоб ти в портреті напартачив,
Коли Бога ніхто не бачив!
Сановники і багатії Бога не чують,
Його й себе в церквах малюють!)
Правда, і Надлюдей ніхто не знає,
Малювати їх Бог не забороняє!
А Пророків, Апостолів, Своїх Синів,
Малюй як можеш, Бог не боронив.
То ж собі любому звичну подобу
Малюють всі нації і всі народи.
3
Слово Боже я шаную,
Його портрета не малюю.
Знаю, що першим було Слово,
То я й беру його в основу.
Дивлюсь, спостерігаю, не спішу,
Словесно про сучасників пишу.
Співаю у віншувальні децибели
Свої портрети, як новели.
Я ні на що не претендую,
Лиш кого бачив, тих й малюю!
Пишу портрети сучасного покоління -
З лиця, чи узагальнюю сумлінно.
Людство йде дорогою віків,
А мої портрети – лиш стежкою років!
Серед всього нашого народу
Мені лиш справжні до вподоби.
4
Коли я зараз бачу покоління славне,
То відчуваю в ньому похідне і справжнє.
Похідне походить поки буде сите,
А справжнє буде жити і творити!
То ж усамітнююсь з думками на одинці,
Й пишу портрети справжніх українців.
Всіх живущих в Україні поколінь
Взяв та й на десятки поділив.
До десяти років – це портрет Маші,
Щиро люблю це сьогодення наше!
До двадцяти - я Галочку малюю,
Люблю, ціную, скучаю і сумую!
Сюди ж студентку я включаю -
Незвичну Марійку люблю і поважаю!
До тридцяти - красунечка Людмила,
Богу, людям і мені люба й мила!
До сорока - безстрашний Ярослав,
Котрий тернистий правди шлях обрав!
Щаслива мама і дружина Катерина,
Що рід пестить для України!
До п’ятдесяти - представник справжньої еліти
Борис – трудящий і хороший сільський вчитель!
До шістдесяти - чарівна Валентина,
Стійка і загартована в трудах Людина!
Тамару дуже люблю і поважаю,
Що самовіддану і щиру душу має.
До сімдесяти і більше – Андрій вправний,
Бувший науковець і землероб славний!
*
Портрети, майже, всі натуру мають.
Ім’я - сам обираю й благословляю.
Як хтось портрети почитає,
То може й сам себе впізнає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415018
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: БГІ