Народе мій!
Мов Дніпр широкий,
Ти маєш силу, міць земну.
Та огорнув тебе неспокій,
Бо скрізь, куди не гляне око,
Бачу знедоленість одну.
Пшениця й жито зеленіють,
Весною хвилями шумлять.
Куди ж пропала пісня-мрія?
Лиш жайвором вгорі надія
На щастя й долю ще кружля...
Якщо й її закриють хмари,
Заглушать спів святих небес,
Народе, не впади у чвари,
Не викликай війни-примари!
Хай мудрість не лишить тебе.
Народе мій!
Дужий, стоокий!
Ти працьовитий, знає світ.
У праці потопи неспокій:
Є віра й міць синів і дочок
І є Шевченка заповіт.
Хай яничари різних мастей
Збивають в міць твою лоби.
Порви ланцюг бід і напастей,
Щоб на коліна лиш не впасти...
Ганьби не знав
й не знай!
Ганьби...
1994
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414900
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: zazemlena