Дивним спокоєм
наповнена душа
Мов на острів виплив.
Ранок... і лоша
Лоскотить губами,
дихає в лице.
Я лежу, туманом вкритий,
і все це
В океані хвилювання
та незгод -
Тиха пристань
посеред бурхливих вод.
Десь поділися печалі
та жалі,
І ти ніби приростаєш
до землі.
Все згасає...
і ні радості й біди...
Тут не можна залишатись -
треба йти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414881
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Aheya