Дивлюсь у вікно, туманом зашторене,
На небо без сонця, хмарами зажурене,
Малюю на ньому серце зі стрілою
Й вуста , сповнені незгасимою любов'ю.
Як і колись, шаленою й жаданою
З людиною близькою й все ще коханою.
Це у Всесвіт послання моєї душі
Та до тебе... Ми з тобою іще ж не чужі.
Так треба...Ось, ось заплачуть скоро дощі,
Мабуть потечуть вони і по моїй щоці,
Бо забуду свою парасолю вдома,
Чи свідомо, чи випадково, невідомо.
Ти повернися з весною сонцем ясним,
Бо я просто стала німа, а не нещасна,
Від зими, що забрала місяць березень...
А тебе, потороча...Ой, будь обережним!
З тобою заквітують сади кожний день
Ароматом хмільним...Поринемо ми в Едем,
Як Адам і Єва...Малюю кохання
Під соловейка співання в своїй уяві...
І запашні трави, що плачуть росою,
Медовою, п’янкою... Любуюсь красою
Безгрішною і живою...І весною.
Аплодуючи їй серцем знову і знову....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414846
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2013
автор: Макієвська Наталія Є.