До вокзалу пам’ятник притулився.
Підійшов до нього я, поклонився.
Осідали сутінки вечорові…
І, здалося, Гоголь насупив брови.
На пероні гамірно, - кроки, кроки...
І годинник блимає – плинуть роки...
Землякові славному стало журно:
хтось перо зламав йому, кинув в урну.
І згадались пролісків першоцвіти,
що поклав до зошита хтось привітно.
І пило перо тоді роси чисті,
оживали промені голосисті...
Холодно і боляче... Знаю, друже:
радість там – де людяність, небайдужість.
Притулився пам’ятник до вокзалу.
Я вклонився пам’яті – тепло стало.
1980
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414691
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА