О віро! Мудрості палато!
ТаЇш ти подвигів багато.
Людині ти - життєва сила.
Терпіння й воля - твої крила.
Ти - шлях невидимий, широкий:
Як ти є - вже неодиноко.
Душа возвиситься не всує -
Сам Бог назустріч їй мандрує.
За Ним одні одразу мовчки
Ідуть, зачувши диво-поклик.
А інші чують Слово Боже -
Й глухі до нього. ЩО ж поможе
Їм всі скарби свої земні
Забути й хмари дум сумні
Блаженством віри окропити?
Щоб спрагло воду віри пити...
Та́Їна, тайна ти безкрая -
Скарб душ...Перлино-віро,
Сяй же...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414456
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: zazemlena