Все-таки споганити так просто
щастя, місце час і хід події.
Один погляд прямо, інший - косо -
і ламаються усі можливі мрії.
Розчаруєшся ти вперше, далі - звичка!
Між прекрасним і огидним грані стерті.
Це життя неначе електричка -
ніби зручно, та до сірості затерто...
Кожен слід від болю повернеться
чи в тривозі, в щасті чи в розлуці -
лиш хвилина слабкості спіткнеться -
падаєш в страхи мерзенні й куці.
Важко зупиняти й зупинятись.
Хвилі віроломних слів вбивають!
Легко, один одного боятись...
Страшно, коли час усе стирає.
Тиша на життєвому пероні
зла, як доля. Слабкості не терпить.
Все-таки, як важко тут з тобою
жити, а в душі давно померти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414406
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: тепла осінь