Відігнали свиню від корита.
А вона почала яму рити.
Рила день, рила два… довго рила.
Доки схудло і стерлося рило.
Подалася, – ні грюка, ні хрюка.
До корита б, терпіла б і дрюка.
Все чекала чогось, тихо сохла.
Не відрила моралі. І здохла.
А ямегу глибоку створила!
Тут сердегу швиденько й зарили:
Й написали: "Тут сховані кості
поросяки, що здохла від злості".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414330
Рубрика: Байка
дата надходження 31.03.2013
автор: Олександр ПЕЧОРА