Ох, що за березень – замети й кучугури.
По пояс вгрузла біля дому. Сміхота!
Застрягли на дорогах важкелезні фури.
Чи то зима? Чи то весна якась не та?
Пішла по воду – разом випхали машину
Із дядьком добрим, бо застрягла б назавжди.
А сніг ішов, і мів, і сипав безупину.
Природа сплутала – чому, коли, куди…
Ось гори снігу висотою з вежі й мури.
Але радіє снігу купам дітвора.
Зима не відлітає – дні такі похмурі.
Та все ж збирається піти. Весні – пора!
Тепер вдягаймо резиняки чи калоші,
Купляймо весла, і човни, і вертоліт.
Бо замість звичної замерзлої пороші
Прийдуть потоки, що затоплять всенький світ.
А перехожі на дорогах піруети
І різні па викручують ногами, аж!
Не переймаються лише одні поети –
Бо ж тема є для віршів. Це ж такий кураж!
На фото – вид з мого вікна. І це – кінець березня!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414309
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Ліоліна