Жили в селі по сусідству
Заєць та вовчок.
Заєць жінку мав, два сина
Й п’ятеро дочок.
В вовка теж сімейка була:
Син, дочка, жона.
Жили два сімейства «дружно» -
Не розлий вода.
Вовк як зліший і сильніший
Опікунство взяв
Над сусідовим сімейством,
Вправно керував
Він батьками, збиткувався
Й над дітьми його.
Та ще тим і хизувався
На усе село.
Старших змушував косити
Травку та сушить,
Землю на городі рити
Картоплю садить.
Діставалось на горіхи
Й зайців дітворі:
Заставляв їх для утіхи
Прибирать в дворі.
Як ховались, наче жертви,
Бігали селом,
То погрожував їх зжерти
З вушками й хвостом.
Вовченята йшли до школи,
З ними й зайчики
Ранці не несли ніколи
Малюки-вовчки.
А навіщо їм носити?
Зайці-бідаки
Можуть це за них робити –
Учать так батьки.
Плачуть зайці, їхні діти,
Вже й не можуть спать.
Скільки їм іще терпіти,
Правди де шукать?!
Плачуть зайці вечорами,
Молять Господа.
Не життя – суцільна драма,
Хоч тікай з села.
Зглянувсь Бог над їхнім горем,
Книгу Буття взяв.
Щось закреслив в їхній долі,
А шось дописав.
В той час бобер-листоноша
Зайцям лист приніс.
А в нім звістка, і хороша:
«Виграть можна приз,
Як в програмі участь взяти
«Обмін жінками»,
Чесно правила сповняти
Половинками».
На цю участь погодились
Зайці-бідуни.
З обміном не забарились,
З ТБ прибули,
Маму зайченят забрали,
Привезли другу.
Пащі всі пороззявляли,
Як вздріли, яку.
Це була міська левиця
В стильному пальто.
Як побачила вовчиця,
Щеку їй звело.
Вовкові все розказала
І дітям своїм.
В паніку сім’я упала:
«Буде лихо всім!»
Як у воду вдивлялася –
Левиця міська
Дуже швидко дізналася
Про зайців життя.
Запровадила рудата
Свій порядок там:
Тепер вовки й вовченята
Служили зайцям:
До сніданку фрукти й каву
В дім зайців несли.
Викосили всю отаву,
Впорали грядки.
А як сутінки спадали –
Йшли у зайців сад.
Там пісні вони співали
На свій вовчий лад.
Тепер зайці веселились –
Плакали вовки,
В Бога прощення просили
За свої гріхи.
Тиждень закінчивсь, зібрала
Левиця село:
«Скривдить хто зайців, - ричала, -
З’їм сімю його!».
- Що ви, панночко манірна, -
На те їй вовки.
- Будуть всі з зайцями мирно
Жить тепер віки.
Повернулася зайчиха,
Левиця пішла.
Від зайців забралось лихо,
Радість в дім прийшла.
І хоч приз не заслужили
За участь у грі,
Все ж життя своє змінили
На краще зайці.
Висновок, як аксіому,
Ти запам’ятай:
«Не роби біди нікому
Й сам біди не май!».
серпень, 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414199
Рубрика: Байка
дата надходження 30.03.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)