І плаче камінь.Чує молитви,
Що Ангели несуть у своїх душах.
Так боляче.Розтрачені роки
Свої я позбирати тепер мушу.
Пошити з них покров щиріших слів,
Під час молитви ставить під коліна.
Щоби мене Бог вислухать схотів,
Щоби я стати кращою зуміла.
Щоб не дарма я на землі жила,
Щоби втішала душі я сумнії.
Щоби в молитві росту досягла,
Щоби змінила погляди чужі я.
Щоб багатьох навчила я любить,
Всіх ворогів,сиріток і убогих.
Бо на землі одній нам люди жить,
І молитви одні молить до Бога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414076
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Відочка Вансель