Істоти

На  плечах  у  мене  живуть  дві  істоти
Вони  позбавляють  мене  від  турботи,
Вони  мої  порадники  і  вороги,
Вони  то  звільняють  мене  то  заковують  знов  в  ланцюги

Я  раніше  й  не  здогадувалася  про  їх  існування,
Та  одного  разу  шукаючи  відповіді  на  свої  питання,
Почула  з  лівої  сторони  шепіт  й  слова:
"Забуть,  про  все  ,  це  все  фігня."

Та  раптом  такий  самий  голос  з  правої  сторони:
"Є  шлях  для  порятунку,  ти  його  знайди.
Ти  повір  у  себе,  всередині  сили  віднайди,
І  ніколи  не  здавайся,  до  світла  іди!"

І  знову  чую  голос  зліва:
"Віддайся  похотті,  ти  ж  сама  цього  хотіла…"
І  я  у  розпачі,  до  дзеркала  підходжу,
І  я  лякаюся,  бо  дві  істоти  на  плечах  знаходжу.

Вони  нашіптують  мені  дивні  слова,
Від  яких  в  мене  кругом  іде  голова
Я  збожеволіла?  У  себе  питаю…
Це  все  не  реально,  і  очі  закриваю.

Відкривши  їх,  я  розумію,
Що  все  таки  я  втратила  надію,
На  те,  що  все  привиділось  мені,
Я  все  таки  втрачаю  розум,  крутилась  думка  в  голові…

Та  раптом  заспокоїлася  і  все  це  за  правду  прийняла,
Мені  ж  з  ними  жити,  і  від  безсилля  я  заридала...
Ну  що  ж  треба  навчитися  їх  не  чути  ,
І  про  існування  їх  спробувати  забути…

Або  ж  прислухатись  до  них  вони  ж  про  мене  дбають,
Від  болі  і  розчарування  все  таки  оберігають,
Хоча  нашіптують  мені  протилежні  речі,
Я  до  них  звикаю,  вони  рятують  мене  від  порожнечі
24.02.13  14:15

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413963
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Renka