Серце, що пізнало висоту
не боїться, мов Ікар, упасти,
ні благої любої напасті,
а ні з смертю зблизитись в притул,
і поглянуть в часу злісні очі,
що толочать істину святу...
Чи карай, чи милуй мене, Отче, -
серце все ж пізнало висоту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413844
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: Олександр Букатюк