Весна перстом торкнулася небес.
Ті, ринули струмком аквамарину,
Здійнявши хмар перисто-білу піну,
У шир полів, де сон зимовий скрес.
Земля омита струменем тепла,
Запарувала в млосній благодаті.
Насторожила кущики патлаті,
Мишівка з-під віджилого стебла.
Бджола вчинила перший свій обліт,
Споло́шивши танок дрібних комашок.
У чорно-білім одязі монашок,
Мигтять сороки між брунькатих віт.
А на кургані, ідолом худим,
Ховрах стовбичить в ковилових спицях.
І у його агатових зіницях,
Світило скаче зайчиком гнідим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413819
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: Осіріс