Вимкнути мозок, мов комп’ютер з мережі
Аби не чути слів, не бачити нікого і не знати
На чітко встановленій межі
З гнітючих дум себе почати визволяти
В програмах корзину негайно знайти
Сміття вкинути давно накопичене
Від минулого від’єднати дроти
Антивірусом лікувати кохання скалічене
Змінити фотошопом в пам’яті світлини
Когось стерти, когось домалювати
І знову з запалом дитини
В гру «Життя» продовжувати грати
Я права не маю « Game over» сказати
Мене ж десь чекає щаслива весна
Не варт на збій системи реагувати
Поки пляшка оптимізму є запасна
Немає сил дивитись на чужі презентації
Чиїсь аж надто дешеві понти
Відправити б їх в режим переадресації
Хай надсилають у космос листи
Ярлики суспільством навішані
Прикривають мою душу оголену
В них бруд з плітками змішані
Та дорогу не видно сльозами посолену
Гіркої кави вип’ю філіжанку
Щоб ніч від себе відігнати
І вперто аж до ранку
Проблеми на деталі буду розбирати
© Леся Приліпко, 29.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413811
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: Леся Приліпко-Руснак