Навкруги вже зима вирує,
Холод душу мою гартує,
Всі грабують навколо інших,
Хочуть жити в маєтках більших.
Не цураються слабших бити,
В діточок забирати крихти,
Не шукають любов у собі,
Лишень бруд виливають зовні.
[color="#0015ff"]Та не плачу і не журюся,
В серці своїм завжди борюся,
Я з поганими почуттями,
Що з‘їдають мене без тями.[/color]
Покохав тебе дуже палко,
Серце своє спалив безжально,
Закохався у мрії свої
Та пірнув в них із головою.
Ти сказала - Мені не треба,
І пішла геть за обрій неба.
Серце моє розбила в дрізки,
Залишила мене на одинці.
[color="#0015ff"]Та не плачу і не журюся,
В серці своїм завжди борюся,
Я з поганими почуттями,
Що з‘їдають мене без тями.[/color]
Друга мав я колись такого,
Що за нього в огонь і в воду,
Все віддати я міг відразу,
Аби завжди нам бути разом.
Тільки він покохав отую,
Дівчину мою дуже, дуже.
І сказав мені - ЧАО друже,
Ми з тобою на різних кручах.
[color="#0015ff"]Та не плачу і не журюся,
В серці своїм завжди борюся,
Я з поганими почуттями,
Що з‘їдають мене без тями.[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413696
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 29.03.2013
автор: Сергій Ранковий