Ми невільники часу і примхи.
Я не хочу тебе втрачати:
Були крила – залишились пруги,
Не навчилися ми пробачати.
Ми вже зовсім дорослі люди,
Не півсфери і не андрогіни.
Лише щойно я це зрозуміла:
І розтанула мрія, як піна.
Ми звичайні і зовсім буденні,
Наче давні загоєні рани.
Може в чомусь ми й незбагненні,
Й непокірні, як всі слов’яни.
Нам не треба ніякого раю:
До небес не ведуть вертикалі.
Ми були, і будемо разом.
Ми грішили і будемо далі…
22.02.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413643
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2013
автор: АваРИЯ