Придорожні рутини ,
мов днищами вкладені діти,
заповзли в тепловіння -
тенетами снів повесні…
Метушня - не тутешньою -
кволо, розтягнуто свище -
і фалангами звуків
тремтливо за рогом згаса…
Замела обрій чадом,
загостреним келихом вітру -
не барися в рутинах
скуйовджених псевдоптахів -
по спіралі ходи, мов
у чорне одягнута злива -
на обтяжених відхилах
мало-помалу лягла…
Ця сонлива облуда
зі шкірою з-під переломів
до твоєї ключиці
впритул прикладає синці…
Грішно капають сивості
- меншають білі покриви …
З придорожніми дітьми
рутини ганяють квача…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413501
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Іванна Шкромида