Коли йду, минаю, там де була хата
Там, де залишились радощі й жалі
Бачу двір ошатний, бачу маму й тата
І брати і сестри ще були малі.
Вишня під віконцем на причілку хатки,
Нагідки і мальви у повздовж стежі,
В кінці двору плитка, невеличка ятка,
Бузина духмяна прямо на межі.
Там он виглядає церква і дзвіниця.
Стежечка до церкви через моріжок
А поза городом річечка Сулиця.
Далі через плавні бачиться Лісок.
Там де споконвіку витоки Сулиці
Згадкою лишились верби у рядок.
Та іще зосталась незначна дещиця –
Невеличке плесо з назвою Брідок.
Тут була купальня – наче скло водиця.
На духмяних луках, влітку, так цвіло,
Та померла люба річенька Сулиця
Замулився витік – зникло джерело.
Вже немає двору і немає хати.
Згадка залишилась в глибині душі.
Там де одягались луки в дивні шати –
Смітники безкраї й дикі комиші.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413475
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: євген уткін